2 Соціально-економічний потенціал села Бистриця

2.1 Демографічні процеси

Як на мене, тут не потрібно багато слів, адже статистика, яку мені люб’язно надала сільська рада, говорить сама за себе: село гине. У таблиці 2.1 та 2.2 подано показники демографічної ситуації. До уваги взято інформацію за останні п’ять років.

Таблиця 2.1 – Дані природного приросту населення в с. Бистриця.

Негативна тенденція дуже відчутна. Це не що інше, як прогрес демографічної кризи. Фактор, який би міг виправити ситуацію, тобто одруження, які несуть за собою народження дитини, також переживає спад (таблиця 2.2):

Таблиця 2.2 – Кількість шлюбів в с. Бистриця.

Для очевидності описаної ситуації автором виконано рисунок 2.1. Тут зображені всі вищеперелічені показники у вигляді діаграм.

Рисунок 2.1 – Діаграма показників демографічної ситуації.

2.2 Стан зайнятості наелення

Село Бистриця знаходиться за 36 кілометрів від районного центру (що є досить далеко у випадку добирання на роботу). Місцевість не є придатною для доброго розвитку сільського господарства, а отже, забезпечити свою родину усіма необхідними навіть сільськогосподарськими продуктами є проблематично, бо вимагає наявності коштів на їх закупівлю .

Частка селян, які забезпечені роботою безпосередньо в селі, дуже мала: 20 учителів у школі; 5 – чоловік в дитячому садку; 3 – в будинку культури; 8 у лікарській амбулаторії; 7 чоловік у сільській раді та 7 в службі пожежної безпеки. Також на території села є три лісництва (Довжинецьке, Бистрицьке, Річанське), проте роботи там переважно посезонні і задіяти можуть не більше, ніж 10 чоловік у кожному, отже, приблизно 30 чоловік в певний сезон мають роботу також. Є ще декілька магазинів, бар, де, відповідно, потрібні продавці. В результаті забезпеченість роботою є дуже малою (менше 120 чоловік), тоді, коли чисельність населення становить 1353 чоловіки (дані станом на 1 січня 2006 рік). Усе інше населення виживає за рахунок розведення тваринництва у приватному секторі та сезонному збиранні: ягід, грибів.

2.3 Становище освіти

Порівнюючи з деякими віддаленими селами, де школи відсутні і діти змушені вставати дуже рано, щоб встигнути добратися до школи іншого населеного пункту, село Бистриця прогресує. Тут функціонує повноцінна школа. Щоправда, ще до 2003 року школа була дев’ятирічкою, і при бажанні продовжувати навчання далі, потрібно було добиратися до с. Зелена, яке розташоване за 12 кілометрів від с. Бистриця. З 2003 року школа вперше змогла запропонувати своїм випускникам продовження навчання до одинадцятого класу. І, як показує практика, майже усі учні продовжують навчання з метою подальшого вступу до вищих навчальних закладів. Наприклад, з випускників 2005-ого року, а їх було 21 учень, до вищих навчальних закладів поступило 17 чоловік. Всього у школі навчається 224 учні (станом на 2005-2006роки). До першого класу поступили 24 учні. А загалом наповненість класів не менше 19-ти дітей, крім того є три паралельні класи.

Разом з тим у селі діє дитячий садочок. Цього року було прийнято двадцять дітей. Дитячий садочок був відкритий ще у 1974 році. Спершу групи були мішані, тобто діти віком трьох, чотирьох, п’яти років були разом. Починаючи з 2005 року, групи почали ділити, і тепер старша група проходить підготовку до школи.

При будинку культури є художня самодіяльність; бібліотека, гуртки та відвідує їх зовсім мала частина школярів, і то переважно тільки дівчата. За словами голови сільської ради Яремчука Петра Петровича, теперішню молодь, у селі, дуже важко чимось зацікавити. Навіть дискотеки, які організовуються при будинку культури, їх вже не так цікавлять. Поруч є бар, де також можна потанцювати і випити щось алкогольне при бажанні, і це викликає більшу зацікавленість у молоді.

2.4 Становище інфраструктури (дороги, зв’язок, сміттєвивіз)

Інфраструктура – це сукупність галузей господарського комплексу, що обслуговують основні галузі виробничої сфери та безпосередньо людину.

2.4.1 Стан доріг

При всьому бажанні написати бодай щось добре чи якимось чином виправдати стан доріг до наших гір, на даний момент є просто не можливим. В бюджеті завжди не вистачає на це коштів, адже є речі які, потребують негайної підтримки влади, а дороги у горах – мало хто бачить, рідко хто жаліється. Хоча, спілкуючись з депутатом районної ради від с. Бистриця Баб’юком Віктором Юрієвичем, я довідалась, що це зовсім не так: "Стан доріг жахливий. Я до пана Ткача звертався неодноразово, запрошував його приїхати до Бистриці. До Голови Надвірнянської райдержадміністрації разів десять, і безрезультатно!” Виникає запитання: "Який іноземний турист буде їхати до нас в гори, залишати свої гроші нашій країні, коли та не може забезпечити нормальними дорогами?!”.

Не зважаючи на незадовільні автошляхи за кілька минулих років, відлагодився графік маршрутних автобусів з села до районного центру. Звідти при потребі можна добиратися тим же автотранспортом чи залізницею до обласного центру та інших місць. Періодичність маршрутів – приблизно 1 година з 7-ої до 19 год. Ціна автоквитка від Івано-Франківська до Надвірної – 4 грн, від Надвірної до Бистриці також 4 грн. Залізничний квиток від Івано-Франківська до Надвірної коштує 2 грн.

Екскурс в минуле: До середини 60-х років існувала відома вузькоколійна залізниця "Надвірна – Рафайлів” (тепер с. Бистриця), яка належала Надвірнянському лісокомбінату і по якій в основному перевозився ліс.

2.4.2 Засоби зв’язку.

В Бистриці немає покриття жодного оператора мобільного зв’язку, і це тоді, коли мобільний телефон став предметом необхідності, а різні оператори стільникового зв’язку вдосконалюють свої технології і розширюють територію покриття у різних населених пунктах, включаючи і віддалені гірські села.

Щодо таксофонів ситуація не набагато краща. У селі є тільки один таксофон, і той розмішений у магазині, що створює певні незручності. Стаціонарні телефони також розкіш, на ціле село їх тільки 50 номерів.

2.4.3 Сміттєвивіз

Якщо у містах цій проблемі бодай якось дають раду уповноважені підприємства, то селяни залишились з цією проблемою сам на сам. У с. Бистриця ніхто не забирає сміття спеціальними машинами, ніхто не ставить баків для сміття, а молодь дуже часто залишає пляшки від випитого пива просто на дорозі. Дуже часто туристи, та й самі селяни, відпочиваючи на березі річки, так і залишають банки від консерви, поліетиленові пакети, непотрібні речі просто на березі річки. А весняні та осінні повені допомагають це все прибрати і понести подалі від села. Ця проблема існує у кожному карпатському селі. Зараз саме час братися комплексно вирішувати її.

2.5 Становище сфери туризму

Туризм – це форма активного відпочинку поза місцем постійного проживання, з пізнавальними цілями, в багатьох випадках має елементи спорту.

Отже, якщо говорити про туризм, треба розглядати усе в комплексі. Тобто, наявність місць для відпочинку, місць для харчування (до того ж з розрахунком на людей з різним рівнем забезпеченості) і однією з складових туризму, яку чомусь так часто опускають, це можливість пізнавальної та спортивної діяльності. Дуже часто, створюючи величезні туристичні комплекси, власники забувають про цілісний відпочинок. Не затрачають жодних зусиль для пошуку кваліфікованих екскурсоводів, які б з великим задоволенням проводили екскурсії: розповідаючи про місцевість, в якій відпочивають туристи, чи про регіон в цілому. Велика ймовірність, що при такому підході туристи затримувалися б на Прикарпатті значно довше, адже саме тут зосереджено багато пізнавального, яке може зацікавити людину з будь-якими уподобаннями.

Бистриця може бути цікавою не тільки своєю природою, чудовими схилами (які підходять для облаштування лижних трас), а і своїм минулим. Адже саме там проходить перевал легіонів, недалеко знаходиться криївка Грома (її ще називають останнім бункером УПА, в якій полковник Грім зі своєю дружиною Ольгою провів останні хвилини свого життя) – Рисунок 2.1 (додаток)

Безпосередньо у селі знаходиться Церква св. Юрія 1924 р. та дзвіниця біля неї. В церкві є унікальний іконостас, який викликає захоплення, адже різьблений з дерева вручну (такого роду іконостасів всього кілька на Прикарпатті) – Рисунок 2.2 (додаток)

Також в центрі села знаходиться старий дерев’яний польський костьол. Зараз ця будівля є грекокатолицькою святинею у селі.

При бажанні влітку можна піднятися на г. Довбушанка або ж пройтися усіма Горганами (включно з двома Сивулями, Хом’яком, Синяком, Малим Горганом), які дуже відрізняються від решти Українських Карпат – Рисунок 2.3 (додаток) – Види на горганські вершини в околицях с. Бистриця

А ось щодо комфортного відпочинку, потужної інфраструктури чи наявності великого вибору відпочинкових комплексів, Бистриця значно поступається багатьом місцевостям.

При бажанні зупинитися на декілька днів у закладах з комфортними умовами, його можна задовільнити тільки у туристичному центрі "Водограй” та приватній садибі "Любава”. Тут умови (звичайно, можна порівнювати лише умови номерів, не враховуючи бази комплексного відпочинку) не сильно відрізняються від того, що можуть запропонувати вже "розкручені” туристичні центри в інших куточках Карпат. Щоправда, ціни тут значно привабливіші:

Туристичний центр "Водограй” – Рисунок 2.4 (додаток):

Може розмістити 24 чоловіки, при чому майже в усіх комбінаціях, в наявності є:

· Дві кімнати на двох чоловік

· Одна кімната на чотири чоловіка;

· Одна кімната на шість чоловік;

· Дві кімнати на п’ять чоловік.

Наявність санвузлів та сауна. Кафе, що знаходиться в приміщені туристичного центру і розраховане на 30 чоловік, виступає головним місцем для харчування відпочиваючих. Крім того в приміщені розміщений магазин, в якому можна знайти усе необхідне. При потребі зателефонувати можна скористатися таксофоном, який знаходиться в магазині і, до речі, єдиний у селі. На даний момент ціни на проживання є досить навіть привабливими, 40-50 гривень за добу з чоловіка (без харчування). І, незважаючи на це, відсутність достатнього напливу туристів відчутна. 

Проте в с. Бистриці є гуртожитки, які залишилися ще після СРСР і слугували для робітників, які працювали на лісокомбінаті. Зараз їх усі викупили і тепер вони вже – приватна власність. Наразі це приміщення, які не опалюються, не мають санвузлів, без відповідних ремонтів і зовсім не придатні для відпочинку взимку. Проте влітку деякі школи привозять сюди своїх школярів (під час краєзнавчої практики). Вартість таких номерів становить 5 гривень за добу, ціна відповідає умовам – рисунок 2.6 (додаток).

Звичайно, школярів чи туристів, які подорожують із наметами, такі умови не лякають, але в такому випадку розраховувати на інший клас туристів (які здатні заплатити чималі кошти у випадку комфортабельного і цікавого відпочинку) розраховувати не слід. А отже, очікувати надходжень до бюджету за рахунок розвитку туризму (що є дуже перспективним для даної території). не варто.

Разом з тим відсутність в с. Бистриця лижних трас та підйомників (прокату тих же лиж) створюють ситуацію, в зв’язку з якою місцевість, яка "природопридатна” для розвитку лижного відпочинку та розваг, не має чим потішити туристів взимку. І це, за словами Баб’юка Віктора Юрійовича (власник туристичного центру "Водограй”) та Фронзея В’ячеслава Ярославовича (власник приватної садиби "Любава”), головна причина відсутності туристів взимку, адже, коли повно снігу, хочеться не на природу дивитись, а кататися на ковзанах, лижах чи бодай санчатах. Ось і шукають вони способів розважити туристів: беруть на прокат коней (звичайно, з санами), або ж, як це робить Віктор Юрійович, вивозить своїх мешканців до Буковеля чи Яремче, де ті і катаються протягом дня.

Ситуація, яка склалася в с. Бистриця, потребує негайної зміни.